Примусово мобілізовані, яких у народі називають "бусифікованими", часто стають проблемою на передовій і нерідко самовільно залишають частини, попри те що держава витрачає значні кошти на їхню підготовку. Про це заявив командир розвідувального підрозділу ЗСУ Денис Ярославський в етері "Київ-24".

Мобілізація. Фото: скрін youtube
Мобілізація. Фото: скрін youtube

За словами Ярославського, люди, які потрапили до армії проти своєї волі та не бажають служити, за першої ж нагоди намагаються залишити підрозділ. Це призводить до випадків самовільного залишення частини на різних етапах:

під час базової загальновійськової підготовки (БЗВП);

одразу після прибуття до бойової бригади;

Популярні новини зараз
ПриватБанк розриває договори з клієнтами: рахунки блокує, а гроші не повертає Після дрібних банкнот візьмуться за великі: які гривні вилучать з обігу На горизонті квітнева "індексація": кому ще оновлять пенсійні виплати "Мене просто скасували": Олена Кравець вперше розповіла, як через скандал втратила кар’єру
Показати ще

під час першого бойового зіткнення, коли такі військовослужбовці можуть кидати зброю.

Він зазначив, що подібні бійці від самого початку налаштовані на втечу. Як приклад він навів слова одного штурмовика з позивним "Ніндзя", який казав, що працівники ТЦК виконують план, "бусифікують" людей, а потім піхота змушена йти з ними в бій. У підсумку на передовій опиняються люди, не підготовлені до реальних бойових дій, які стають обузою для підрозділів.

Командир також висловив думку, що якби працівники ТЦК після мобілізації самі проходили з набраними людьми бойове злагодження і брали участь у завданнях, то практика примусового набору виглядала б інакше.

Він додав, що робота ТЦК значною мірою орієнтована на кількісні показники, а не на якість поповнення. Водночас подальша доля таких мобілізованих фактично залишається поза увагою, хоча держава несе значні витрати - виплачує зарплату, забезпечує харчування, екіпірування та навчання за бюджетні кошти.

У підсумку, за його словами, коли людина залишає частину, держава втрачає вкладені в неї кошти - від десятків до сотень тисяч гривень. Якщо помножити ці суми на тисячі випадків, утворюється суттєве навантаження на бюджет без реального вирішення проблеми.