Питання поховання більшість людей відкладає «на потім». Однак саме через брак інформації родичі нерідко стикаються з фінансовими втратами, бюрократичними труднощами та навіть судовими позовами. Особливо гострою тема стала після появи законопроєкту №12188, який передбачає серйозні зміни у сфері ритуальних послуг.
Як пояснив юрист Михайло Вулах, більшість українців помилково вважають, що сімейна могила автоматично належить родині. Насправді вирішальне значення має статус користувача місця поховання. Ним вважається людина, яка організувала перше заховання на конкретній ділянці або вказана в документах як користувач цього місця.
Хто насправді розпоряджається місцем на кладовищі
Саме офіційний користувач має право давати дозвіл на підзахоронення, перезахоронення, встановлення чи заміну пам'ятника. Навіть найближчі родичі — діти, батьки, чоловік або дружина — не мають таких повноважень, якщо вони не є офіційними користувачами місця поховання.
Права користувача фактично не успадковуються автоматично, а чіткий порядок їх передачі законодавством не визначений. Це створює ґрунт для конфліктів між родичами, особливо коли місце поховання оформлене на людину, яка не підтримує зв'язок із сім'єю або взагалі не є родичем.
За законом повторне захоронення в існуючу могилу можливе лише після 15–20 років із моменту першого поховання і виключно за згодою користувача місця. Якщо ж між родичами виникає спір — вирішувати його доведеться через суд, хоча навіть судовий розгляд не завжди гарантує позитивний результат через прогалини в законодавстві.
Приватні кладовища та біопоховання: що пропонує законопроєкт №12188
Законопроєкт №12188, поданий до Верховної Ради ще у 2024 році, поки не ухвалений. Однак він уже викликав активні дискусії. Документ передбачає появу в Україні приватних кладовищ та приватних крематоріїв — розширення вибору для громадян.
Втім, юрист попереджає: умови договору з приватним кладовищем можуть змінюватися через десять, двадцять чи тридцять років. Тарифи, правила утримання території, інші аспекти залежатимуть від власників та адміністрації. Саме тому фахівець радить уважно вивчати всі документи перед тим, як обрати приватне кладовище для поховання близької людини.
Окремо законопроєкт запроваджує нову для України форму — біопоховання. Йдеться про захоронення без традиційних елементів благоустрою: без огорож, без пам'ятників. На місці встановлюватимуть лише інформаційну табличку. Прихильники такого підходу називають його більш екологічним та менш затратним. Для багатьох же українців традиційні надгробки та догляд за могилами залишаються важливою частиною родинної пам'яті, тож нововведення викликають неоднозначну реакцію.
Як не втратити допомогу на поховання
Окрема проблема, про яку попереджає Михайло Вулах, — оформлення державної допомоги на поховання. У складний момент родичі часто довіряють документи стороннім особам або посередникам. Держава ж виплачує кошти тому, хто першим офіційно звернувся із заявою.
Щоб не втратити гроші, важливо самостійно контролювати процедуру: отримати лікарське свідоцтво про смерть, зареєструвати смерть у відділі ДРАЦС, особисто звернутися до Пенсійного фонду, зберігати чеки й квитанції про оплату ритуальних послуг, а також залишати собі копії всіх підписаних документів.
Користувач місця поховання, який хоче передати свої повноваження іншій особі, може звернутися із відповідною заявою до адміністрації кладовища. За згоди всіх родичів також можна подати спільну заяву про призначення нового користувача.
Раніше портал Знай повідомляв, гроші на комуналку дадуть не всім: кого торкнеться допомога.
